Проміжні господарі

Відео: ЯК РОСІЮ топили в дешевій нафті. ВІЙНА НА ВИЖИВАННЯ

ПРОМІЖНІ ГОСПОДАРІ, тварини, в яких брало паразити, що проходять життєвий цикл розвитку не в одному, а в двох або трьох господарів, живуть в личинковому стані або у формі, здатної до безстатевого размноженію- в остаточним ж, або дефінітивних, господаря паразит досягає статевої зрілості і розмножується статевим шляхом. Більш різко явище П. х. виражено у внутрішніх паразитів, але та деякі зовнішні паразити потребують декількох господарів для завершення свого життєвого циклу. Напр. кліщ Rhipicephalus sanguineus є треххозяінним, т. к. для кожного з періодів його перетворення потрібно господар для харчування кров`ю. Кожен стадій-личинка, німфа і дорослий кліщ-за одному разу годується на господаря, після чого відпадає і у зовнішньому середовищі линяє на наступний стадій перетворення або ж приступає до відкладання яєць (самка). Ixodes ricinus може у всіх стадіях годуватися на господарях одного і того ж виду, напр. на еже, або ж користується господарями різних видів. У інших кліщів зміна господарів різних видів є правилом, напр. Dermacentor venustus в личинковому і в німфальних стадіях живе на ховрахів Citel-lus grammurus, а в дорослому стані нападає на людину або на велику рогату худобу. В даному випадку явище зміни господарів здійснюється протягом кожної генерації паразита. У багатьох ендопаразитів справа йде складніше, т. К. Зміна господарів протікає одночасно зі зміною поколінь самого паразита в формі метагенезу, гетерогоніі чи інших своєрідних біологічних співвідношень. Найпростішим прикладом зміни господарів може служити життєвий цикл ціп`як неозброєного (Таї-nia saginata). Стрічковий стадій, що розмножується статевим шляхом, живе тільки в кишечнику людини, личиночная ж форма у вигляді фінки або цистицерка живе в м`язах великої рогатої худоби. Корова є так. обр, П. х., А людина-остаточним господарем ціп`яка неозброєного. Фінка не розмножується в організме`корови, але, потрапивши при поїданні м`яса в кишечник людини, починає розмножуватися безстатевим шляхом (почковаться), причому всі відособляються частини (членики) залишаються в зв`язку один з одним і утворюють стробіли стрічкового хробака. Остаточний і проміжний господарі служать джерелами взаємного зараження відповідними паразитами: людина заражається, поїдаючи фіннозное м`ясо, а корова-ковтаючи яйця ціп`як неозброєного, що розсіюється члениками паразита з випорожненнями человека.-У нек-яких випадках одна і та ж особина хазяїна може бути по відношенню до даному паразита і проміжним і остаточним господарем. Звичайний життєвий цикл ціп`як збройного протікає в кишечнику людини (стрічковий стадій) і в м`язах свині (фінки). Якщо ж яйця Ціпі-ня збройного потраплять в шлунок людини (ззовні або при сильній антиперистальтики), то подальша .судьба їх буде такою ж, як і в організмі свині, т. Е. З них в різних органах людини розвинуться фінки. Характерно, що в таких `випадках остаточний господар повинен інвазйроваться два рази і кожен раз по особливому: 1) зараженням через фінку і 2) зараженням через яйця паразита (хоча б і в порядку аутоінвазіі). У ряді випадків П. х. даного паразита можуть служити тварини різних видів і отрядов- так, фінки ціп`як карликового (Hymenolepis diminuta) паразитують у різних бліх, жуків, прямокрилих і метеликів. П. і основний господарі можуть належати до одного і того ж класу тварин або ставитися до різних типів. Людина і свиня (паразитизм Taenia solium) є членами класу ссавців, людина і щуряча блоха (паразитизм Hymenolepis тато) належать до типів хордових і членистоногих. П. х. в циклі даного паразита може бути два. У таких випадках ускладнюється і життєвий цикл паразита, інвазірует господарів, які належать до різних систематичних груп тварин. Для лентеця широкого (Diphyllo-bothrium latum) першим П. х. є весільного рачки Cyclops або Diaptomus (для стадія процеркоіди), другим П. х. служать різні риби-йорж, щука, форель та ін. (для стадія плероцеркоида) - остаточними господарями є челоёек, собака, кішка, лисиця, ведмідь і мн. ін. ссавці. Життєвий цикл різних сосальщиков захоплює в якості перших П. х. нек-яких молюсків другими ж П. х. служать напр. риби-остаточними господарями є людина і різні хребетні (напр. китайська двуустка-Clonorchis sinensis) .- В П. х. паразит знаходиться в різних станах: а) паразит досягає личиночного стадія, к-рий безпосередньо перетворюється в статевозрілу форму в господаря остаточному (личинки ришти --- Dracunculus persarum-в циклопе) - б) личинковий стадій паразита розвивається в П. х., але розмножується в остаточному хазяїні (фінки багатьох цестод) - в) в П. х. живуть змінюють одне одного покоління паразита, розмножую ^ щіеся в ньому ж безстатевим шляхом (схізогонія малярійного плазмодія в крові людини, розмноження пироплазм в крові рогатої худоби, коней, собак та ін.) - г) в П. х. живе одне покоління паразита, але з множинним освітою майбутніх дорослих форм (ехінокок). Способи зараження П. х. паразитами різні. У ряді випадків П. х. активно інвазіруются паразитами: власоедов проковтує яйце ціп`як тиквбвідного (Dipylidium caninum), циклоп проковтує зародка ришти, свиня з`їдає яйце ціп`як збройного і т. д. В інших випадках сам паразит активно заражає П. х .: мирацидии печоночной двуустки вбуравліваются в тіло прудовика малого ( Limnaeus minutus). Другі П. х. заражаються аналогічно-або активно (йорж поїдає циклопів з процеркоіди) або пасивно (в шкірні йокрови риби вбуравливаются мета-церкарии сосальщиков). - Подальша доля паразитів в їх П. х. різна. В одних випадках П. х. є остаточним етапом для даного стадія паразита, к-рий сам не може ні покинути ні перейти в господаря остаточного. Так, фінки і личинки трихін замуровуються в м`язах або в інших органах своїх господарів. Коли останні помруть природною смертю, то в трупі загинуть і паразити, якщо вони ще раніше не втратять своєї життєдіяльності (омелотвореніе старих тріхінозних капсул у ссавців). Шанси на подальше розгортання життєвого циклу такі «замуровані» паразити отримують в тому випадку, якщо П. х. буде з`їдений остаточним господарем. Інша категорія П. х. може бути охарактеризована як перехідний етап в житті нек-яких стадій або поколінь паразитів. Так йде справа у нек-яких сосальщиков і нематод. Мирацидии вбуравливаются в тіло молюсків, розмножуються в них в стадіях спороцист і редій і в кінцевій формі церкарій залишають свого П. х., Повертаючись у водне середовище. Мікрофілярії зі усмоктуваної кров`ю потрапляють в організм комарів, мошок і гедзів і тут перетворюються в личинки, к-які згодом залишають свого господаря під час годування їм крові і вбуравливаются в покриви хазяїна остаточного. І в тому і в іншому випадку паразит проходить через організм П. Х.- проте необхідно відзначити істотну особливість: в першому випадку П. х. не має ніякого відношення до остаточного господаря, тоді як у другому П. х. є переносником паразита по відношенню до господаря Дефінітивного (див. Переносники), за рахунок к-якого паразитує і сам. Вплив паразитів на їх П. х. різному: одні з П. х. не наражати будь-яким помітним захворювань, інші ж досить страждають від потрапили в них-паразитів (малярія людини і птахів, піроплазмоз, Тейл-ріоз, нутталіоз домашніх тварин, ехінокок людини та ін.) .- Щодо шляхів філогенезу явища П. х. можна припускати, що паразитичні черви спочатку пристосувалися до проживання в своїх теперішніх остаточних хозяевах- яйцйГ "або личинки цих паразитів, потрапляючи в зовнішнє середовище, були заглативаеми різними тваринами, серед яких були форми, переважно використовувані теперішніми остаточними господарями для харчування. Ця обставина покращувало шанси паразита на подальше існування саме `в цих тварин і зробилося об`єктом природного отбора- в кінці-кінців воно закріпилося в якості постійних співвідношень, пр яких паразит досягає в П. х. личиночного стадія розвитку-останній перетворюється в остаточному хазяїні, що пожирає П. х., в статевозріле стан. За цією теорією П. х. є філогенетично більш молодими, ніж господарі остаточні. Вивчення П. х. і їх біолого-екологічних особливостей надзвичайно важливо для цілей профілактики паразитарних б-ній. (П. х. для різних паразитів см. у відповідних статтях.) Літ .: Мордвілко А., Походження явища проміжних господарів у тварин паразитів, щорічно. зоолог, музею Акад. наук, т. XIII, 1908 Павловський Є., Про роль ховрахів в епідеміології та паразитології, Тр. ін-ту мод. рослин, т. IV, 1931 о н ж е, Роль ссавців в епідеміології та паразитології, Мургаб-ська паразітол. експедитора. Ак. н. СРСР і НКЗдрава Туркменії, Тр. сов. по вивч. произв. сил СРСР, Ак. н. СРСР, серія туркменська, вип. 2, Л., 1932 Faust E., Intermediate and reservoir hosts involved in human helmintic infections (глава в книзі: Human helminthology, Philadelphia, 1929) - Germain L.et Neve u-L e m a i r e M., Essai de malacologie medicale, Ann. de parasitcl. hum. et співр., v. IV, 1926- Neve uL emai г е М., Essai de mammologie med.-Les mammiferes hotes intermediaires ouhdtes definitifs des helminthes parasites de l`homme et ceux qui hebergent des parasites qui leur sont communs avec l`espece humaine, ibid., v. V, 1927 et v. VI, 1928- о н ш e, Les arthropodes hfltes intermed. des helminthes parasites de l`homme, ibid., t. XI, № 3, 1933 N e v e u-L e m a i r e M. et PellegrinJ., Essai d`ichthyologie med.-Les poissons hdtes intermed. des helminthes parasites de l`homme, ibid., v. VI, 1928- S t i 1 e s С. а. Н a s s a 1 + 1 A., Keycatalogue of the Crustacea and arachnoids of importance in public health, Washington, 1927. E. Павловський.